Personnel Information Culture as an Object of Human Resource Management
 
More details
Hide details
1
National Pedagogical Dragomanov University (Ukraine, Kyiv)
Publish date: 2018-09-01
Submission date: 2018-01-10
Acceptance date: 2018-08-17
 
Intercultural Communication 2018;5(2):157–174
KEYWORDS:
TOPICS:
ABSTRACT:
Introduction:
The paper is devoted to the issue of communication processes at enterprise, the quality of which is largely determined by the organizational information culture. The phenomenon of information culture is considered as a component of mankind culture, which has peculiarities at the level of personality, society and enterprise staff as a local community. The essence of information culture is a set of material and spiritual values of person or community in the field of information activity. Information culture of enterprise is a part of its organizational (corporate) culture and interacts with it, as well as its development is influenced by the interaction of subcultures in the organization. Study of information culture at this level is important not only due to the fact that the comfort of staff, formal and informal communication depend on it, but also due to the fact that effectiveness of communication affects quality and efficiency of the of production tasks and enterprise mission implementation.

Purpose:
The purpose of the paper is to determine the place of organizational information culture in the system of objects of personnel management and the possibilities of managerial influence on its development.

Material and methods:
The following methods have been used in the article: critical analysis of scientific sources and results of practical experience, structural-functional analysis (used to determine the structure of the information culture in relation to its functions), modeling (to specify the methods of managerial influence on the development of information culture), systematization (for the analysis of existing definitions of the "information culture" concept), generalization (in the formation of intermediate conclusions and final conclusions).

Conclusions:
Organizational information culture is understood in the author's conception as the unity of three components: 1) a set of tools and technologies for searching, producing, storing and transmission of information; 2) competencies of the staff to work with information and to implement the communication process; 3) basic principles, norms, ideas (both official and informal) about organization of communications at enterprise. It is at the enterprise level that system purposeful management of the information culture development has the greatest potential. The main ways of managing the organizational information culture development are: organizing of trainings, master classes, other forms of intensive training as a part of information work; software and office equipment upgrading; providing clear transparent system of requirements for the communication establishing, their promotion and encouragement of the staff to comply with them.

METADATA IN OTHER LANGUAGES:
Ukrainian
Інформаційна культура персоналу як об'єкт кадрового менеджменту
комунікація, підприємство, інформаційна культура, персонал, кадровий менеджмент
Вступ
Стаття присвячена проблематиці комунікаційних процесів на підприємстві, якість яких значною мірою детермінується інформаційною культурою персоналу. Феномен інформаційної культури розглядається як складова загальної культури людства, що має специфічні прояви на рівні особистості, суспільства і персоналу окремого підприємства як локальної спільноти. Сутністю інформаційної культури є сукупність матеріальних і духовних цінностей людини або спільноти у сфері інформаційної діяльності. Інформаційна культура підприємства є частиною організаційної (корпоративної) культури і взаємодіє з нею, також на її розвиток впливає взаємодія субкультур в організації. Актуальність дослідження інформаційної культури на цьому рівні обумовлена не лише тим, що від неї залежить комфорт формальних і неформальних комунікацій персоналу, а й тим, що ефективність комунікаційних процесів впливає на якість і продуктивність виконання виробничих завдань і місії підприємства.
Мета дослідження
Визначити місце інформаційної культури персоналу в системі об’єктів кадрового менеджменту та можливості управлінського впливу на її розвиток.
Матеріали та методи дослідження
Критичний аналіз наукових джерел і результатів практичного досвіду, структурно-функціональний аналіз (застосовано для визначення структури інформаційної культури у зв’язку з її функціями), моделювання (для конкретизації способів управлінського впливу на розвиток інформаційної культури), систематизація (для аналізу наявних дефініцій поняття “інформаційна культура”), узагальнення (при формуванні проміжних умовиводів та кінцевих висновків).
Висновки
Інформаційна культура персоналу постає в концепції автора як єдність трьох компонентів: 1) сукупність засобів і технологій для пошуку, виробництва, зберігання і передавання інформації; 2) компетенції персоналу до роботи з інформацією та провадження комунікаційного процесу; 3) базові принципи, норми, ідеї (як офіційні, так і неформальні) про організацію комунікацій на підприємстві. Саме на рівні підприємства найбільше можливостей системного цілеспрямованого управління розвитком інформаційної культури. Основними шляхами управління розвитком інформаційної культури персоналу є: організація тренінгів, майстер-класів, інших форм інтенсивного навчання роботі з інформацією; оновлення програмного забезпечення і оргтехніки; забезпечення чіткої прозорої системи вимог до організації комунікації, їх популяризація і стимулювання персоналу до їх дотримання.
 
REFERENCES (17):
1. Choo C.W. (2013). Information culture and organizational effectiveness. International Journal of Information Management. 33(5): October, pp. 775-779.
2. Drahan O.I. (2013). Innovatsiyna kul'tura pidpryyemstva (orhanizatsiyi) v interaktyvnomu informatsiynomu seredovyshchi. [Innovation culture of the enterprise (organization) in an interactive information environment]. Teoria, Praktyka, Innowacje. Opole: Nauka i Utworzenie XXI Stulecia, pp. 24 27. (in Ukrainian).
3. Dyachenko T.O. (2010). Znachennya informatsiynoyi kul'tury pidpryyemstva v protsesi formuvannya yoho orhanizatsiynoyi kul'tury [The value of enterprise information culture in the formation of its organizational culture]. Problemy pidvyshchennya efektyvnosti infrastruktury: zb. nauk. prats' Natsional'noho aviatsiynoho universytetu [Problems of the infrastructure efficiency: Coll. sc. works of National Aviation University]. No. 26. Retrieved (27.03.2018) from: http://jrnl.nau.edu.ua/index.p.... (in Ukrainian).
4. Dz'oban' O.P. (2013). Filosofiya informatsiynoho prava: svitohlyadni y zahal'noteoretychni zasady [Philosophy of information law: philosophical and general theoretical principles]. Kharkiv: Maydan. (in Ukrainian).
5. Gendina, N.I. (2005). Informatsionnaya gramotnost’ ili informatsionnaya kul’tura: al’ternativa ili edinstvo [Information literacy and information culture: an alternative or unity]. Shkol’naya biblioteka [School Library] 3, ss.18-24. (in Russian).
6. Khayet H.L., ed. (2003). Korporatyvna kul'tura [Corporate culture]. Kyiv: Tsentr navchal'noyi literatury. (in Ukrainian).
7. Kolin K.K. (2002). Informatsionnaya globalizatsiya obshchestva i gumanitarnaya revolyutsiya [Information globalization of society and the humanitarian revolution]. Globalizatsiya: sinergeticheskiy podkhod [Globalization: a synergetic approach]. Moscow: RAGS, pp. 323-334. (in Russian).
8. Mamontova N.I. (2010). Osnovnyye podkhody k ponyatiyu “informatsionnaya kul’tura” [Basic approaches to the concept of “information culture”]. Vestnik Kostromskogo gosudarstvennogo universiteta im. N.A. Nekrasova [Bulletin of the Kostroma State University named after O.N. Nekrasov]. 3(16), pp. 23 25. (in Russian).
9. Nesterenko G.O. (2010). Personal: upravlinnya na zasadakh samoorhanizatsiyi [Personnel: management on the basis of self-organization]. Kyiv: National Pedagogical Dragomanov University. (in Ukrainian).
10. Nesterenko G.O., Tsymbal S.M., Okhmush-Kovalevskaya O.I. (2016). Mnogoobraziye informatsii i informatsionnaya kul’tura pedagoga [Variety of information and information culture of a teacher]. Pedagogika mnogoobraziya [Pedagogy of diversity]. Kherson: OLDI-PLYUS. (in Russian).
11. Oliver G., Foscarini F. (2014). Records Management and Information Culture: Tackling the people problem. London: Facet Publishing.
12. Prudnikova O.V. (2017). Fenomen informatsiynoyi kul'tury: ontolohichnyy status ta sotsioantropolohichni determinant [The phenomenon of information culture: ontological status and socioanthropological determinants]. Kharkiv: Pravo. (in Ukrainian).
13. Shynkaruk V.I., ed. (2002). Filosofs'kyy entsyklopedychnyy slovnyk [The Philosophical Encyclopedic Dictionary]. Kyiv: Abrys. (in Ukrainian).
14. Stepin V.S. (2001). Kul’tura [Culture]. Filosofskiy slovar’ [Philosophical dictionary]. Moscow. (in Russian).
15. Sundqvist A., Svärd P. (2016). Information culture and records management: a suitable match? Conceptualizations of information culture and their application on records management. International Journal of Information Management. 36(1): February, pp. 9-15.
16. Szejniuk A. (2014). Personnel audit in knowledge based organizations. Journal of Modern Science, 4(23), рр. 127-139.
17. Tsymbalyuk V.S., Havlovs'kyy V.D. et al. (2004). Osnovy informatsiynoho prava Ukrayiny [Fundamentals of information law of Ukraine] (ed. M.Y. Shvets' et al.). Kyiv: Znannya. (in Ukrainian).
eISSN:2543-7461
ISSN:2451-0998